Обсяг торгівлі між Україною і Китаєм за перші 7 місяців 2018 року зріс на 21% в порівнянні з аналогічним періодом 2017 року і досяг $ 5,8 млрд. Не з чуток про динаміку торгівлі між нашими країнами знає підприємниця з Вінниці Наталя Парахіна. З 2004 року вона керує деревообробної компанією "Регіони-ойл", і саме ринок Піднебесної став для неї порятунком за часів кризи. Сьогодні, за її словами, Китай формує майже 80% обороту її виробництва.
Гра на випередження
Наталя Парахіна - досвідчений підприємець. Ще в 90-х вона займалася автомобільним і нафтогазовим бізнесом. "Але мені завжди хотілося працювати в сфері, пов'язаній з деревом, для душі", - розповідає вона. У 2004 році за невеликі гроші Наталя Парахіна купила деревообробний завод, який виробляв вікна. Точної вартості угоди вона не пам'ятає, але говорить, що за подібну суму можна було купити трикімнатну квартиру в Вінниці, звідки родом підприємець. Тоді це було приблизно $ 50 тис.
Куплене Парахин підприємство було повністю совковим, починаючи від бізнес-плану і закінчуючи обладнанням. Перші інвестиції в виробництво і його модернізацію склали близько $ 1 млн. Ці кошти підприємниця витягла з прибутку свого автомобільного бізнесу. За рік "Регіони-ойл" обзавелися новим приміщенням площею 3 тис. Кв. м і сучасною технікою. На базі виробництва підприємець вирішила почати виробляти дерев'яні енергоефективні вікна, хоча в середині 2000-х мало хто думав про економію, - благо газ був дешевим. "Але я вірила в цей напрямок і вирішила грати на випередження", - пояснює Парахіна.
Щоб освоїти виробництво енергоефективних вікон, вона звернулася в німецьку компанію Goodman, яка виробляла теплоизолирующее покриття для дерев'яних рам. Там українських колег навчили робити рами, покриті зовні спеціальним алюмінієвим порошком. Така технологія дозволяє зберігати на 30-40% більше тепла, ніж звичайна дерев'яна конструкція.
Квадратний метр дерево-алюмінієвого вікна коштував близько $ 200, що в два-три рази дорожче, ніж популярні склопакети в пластикових рамах. Також на ціну впливала і спеціальна фурнітура, яку "Регіони-ойл" закуповували в Австрії. Пересічний українець не міг дозволити собі придбання таких дорогих виробів, тому головними клієнтами "Регіони-ойл" стали будівельні компанії, які займалися елітної забудовою в передмістях Києва. Жителі котеджних селищ по достоїнству оцінили якість вікон Парахін. "Скупий платить двічі, - каже підприємець. - Так, наші вікна дорожче, але ми даємо гарантію на 50 років".
Експорт до Китаю сьогодні генерує близько 80% обороту підприємства. На Піднебесну доводиться до 95% експорту "Регіони-ойл"
Зростаючий попит на вікна змусив розширити виробництво. З 2010 року вінницька компанія також зайнялася виробництвом елітних дверей, зроблених з цільного дерева. Щоб налагодити виробництво, потрібно закупити верстати італійського виробництва. Ціна питання - близько 500 тис. Євро. Таких грошей у Парахин не було. Допомога несподівано прийшла з Японії, яка проводила грантову програму для українських підприємств. За допомогою цієї програми Парахіна отримала потрібну суму.
На той час в цехах "Регіони-ойл" працювало близько 15 чоловік, більшість з яких просто стежили за роботою машин. "З людьми складно працювати, їх складно знайти, а от верстати - це ідеальні підлеглі, у них не буває поганого настрою", - жартує підприємець.
складні часи
Розпочате "для душі" деревообробне напрямок бізнесу Парахин процвітало. А ось нафтогазовий і автомобільний бізнес переживали не найкращі часи, і їх довелося закрити. В результаті фінансові ставки Парахіна зробила на новий бізнес. І мало не програла.
2014 рік, в країні революція, анексія і початок війни. "Платоспроможність українців впала до мінімуму, замовлень на двері і вікна майже не було", - згадує підприємець. Щоб залишитися на плаву, Парахіна вирішила зайнятися продажем обробленої деревини. Але для цього потрібно вийти на зовнішні ринки. Спочатку з експортом не ладилося. Підприємець пояснює: як тільки потенційні контрагенти чули слово "Україна", відразу ж відмовлялися працювати, посилаючись на війну, або просто кидали трубку.
Виготовлення вікон і дверей довелося поставити на паузу, прибуток компанії танула на очах. 2015 рік "Регіони-ойл" закінчили зі збитком в $ 10 тис. "Грошей вистачало тільки на сплату податків. Зарплату не видавали і домовлялися з нашими працівниками про відстрочку", - нарікає підприємець.
Ще одна проблема - нечесна конкуренція. У країні після Революції гідності відкрилося безліч підпільних пилорам, які не платили податків і могли продавати продукцію за нижчими цінами, ніж "білі" виробники.
Однак прозорий підхід до ведення бізнесу в підсумку зіграв на руку Парахін. Її компанія купувала деревину на легальних аукціонах і мала необхідні документи. Що в підсумку дозволило підписати експортні контракти з великими компаніями, для яких важлива репутація контрагента.
Переломним став кінець 2016 року. Тоді вінницька компанія підписала перші контракти на поставки в Китай. "Цей ринок - бездонна бочка, вони купують у нас практично все дерево", - розповідає Парахіна. Вартість деревини, яку продає підприємець, - $ 100-120 за кубометр. Ще один позитив - китайці завжди вчасно платять.
"Бізнес - гра вдолгую. Ті, хто грає за правилами, в результаті виявляються у виграші"
Експорт до Китаю сьогодні генерує близько 80% обороту підприємства. На Піднебесну доводиться до 95% експорту "Регіони-ойл". При цьому обсяги експорту постійно зростають. У 2017 році оборот компанії склав 5 млн грн, а вже за перше півріччя 2018 го досяг майже 6 млн. У планах Парахин закінчити рік з оборотом понад 10 млн грн.
Зростанню обороту сприяло і пожвавлення українського ринку. У 2018 році компанія почала працювати з UBC Group, яка виготовляє холодильне обладнання. Парахіна виробляє для них палети для упаковки продукції.
Поліпшення ділового клімату в країні і зростання експорту змусили Парахин задуматися про покупку нової пилорами. Гроші на придбання обладнання взяли в кредит в Укргазбанку. "Ми зверталися до багатьох банкам, але саме в Укргазбанку нам запропонували кращі умови", - розповідає підприємець. Вона отримала кредит в 2,7 млн грн терміном на 5 років. За ці гроші вдалося придбати словенську автоматичну лінію різання деревини компанії Wravor.
Парахіна впевнена: розрахуватися з кредитом вона зможе без проблем. Адже після придбання пилорами у її підприємства з'явилася нова стаття доходів. З розширенням виробництва стало з'являтися все більше відходів. Тирса гранулюють і продають пелети як на зовнішньому, так і на українському ринку. "Я навіть не чекала, що на них буде такий попит", - говорить підприємець. За її підрахунками, в наступному році надходження від продажу пелет складуть близько половини обороту пилорами.
Практично зважилася і проблема з підпільними пилорамами - велика їх частина закрилася через неможливість експортувати продукцію. "Бізнес - гра вдолгую. Ті, хто грає за правилами, в результаті виявляються у виграші", - робить висновок Наталія Парахіна.
В потрібний час
В'ячеслав Лисенко,
власник компанії "Укр-Китай Комунікейшін", про те, чому для українських підприємців зараз найкращий період для співпраці Китаєм
- У більшості українських підприємців, особливо початківців, є думка, що Китай - один з найменш привабливих регіонів для ведення бізнесу через незрозуміле і чужого європейцям менталітету. Це не більше ніж міф.
Українським підприємцям варто всерйоз розглянути перспективу виходу на китайський ринок. Цьому є дві причини - торгова війна Китаю з США і ослаблення бізнес-впливу Росії на Україну. Піднебесна, втрачає через санкції Дональда Трампа ринок США, одного з найбільших партнерів, відчайдушно шукає нових союзників на міжнародній арені. Китайські компанії розглядають сьогодні Україна як одна з найбільш сприятливих напрямків для співпраці.
"Останні кілька років китайська влада реалізують політику відкритості до іноземного бізнесу"
По-перше, Україна точно так же втратила великого бізнес-партнера в особі Росії та готова до співпраці з новими країнами. По-друге, підписана угода про Зону вільної торгівлі з країнами ЄС істотно полегшує для китайського підприємця проблеми виходу на європейський ринок. Та й не дивлячись на те, що обсяги споживання сільськогосподарських продуктів з кожним роком в Китаї збільшуються через перманентний демографічного зростання, площа орних земель за останні 10 років в Піднебесній зменшилася майже в три рази.
Тому, з одного боку, китайці розглядають можливість приходу в Україну і створення тут баз для зберігання своєї продукції з перспективою подальшого транспортування її до країн ЄС. А з іншого - все більше цікавляться українською агропродукцією.
Більш того, сьогодні Китай - одна з найбільш цікавих країн для відкриття філій і представництв. Останні кілька років китайська влада реалізують політику відкритості до іноземного бізнесу. Вони знижують мита, спрощують процедури митного очищення і поступово пом'якшують існуючі обмеження на частку іноземного капіталу в місцевих компаніях. Останнє для досить закритою внутрішньої бізнес-середовища Піднебесної - складний і показовий крок.
За прогнозами експертів, відкрита політика по відношенню до іноземного бізнесу в найближчі 15 років збільшить обсяг імпортованих Китаєм товарів і послуг до рекордних $ 30 трлн. І в такому грандіозному обсязі імпорту знайдеться місце і для нас.
недооцінені ринки
Сергій Костюков,
голова комітету сприяння експорту та інвестиціям Київської торгово-промислової палати, про те, як шукати найбільш цікаві ринки збуту
- Експортувати товари або послуги хоче будь-який бізнес. Це і розширення бізнесу, і валютна виручка, і навіть повернення ПДВ (звичайно, якщо вийде). Держава визначила експортну стратегію до 2021 року, пріоритетні країни і ніби як намагається стимулювати експорт.
Як ми пам'ятаємо, після 2014 року український експорт сильно скоротився через втрату російського ринку. Орієнтація переважно на східного сусіда була однією з очевидних стратегічних помилок, яка і відгукнулася. Зараз треба надолужувати. І в цьому пориві можна впасти в чергову помилку, не завжди правильно оцінюючи пріоритетні напрямки для роботи країни.
"Приховані можливості є в регіонах, на які український бізнес може не звертати достатньої уваги"
Всі підприємці хочуть працювати з розвиненими і багатими ринками: США, Китай, Канада, Євросоюз, Арабські Емірати. Поза всяким сумнівом, дані регіони цікаві, але там і сильніша конкуренція - як з місцевими виробниками, так і з іншими експортерами, жорсткі законодавчі регулювання і бар'єри.
У той же час приховані можливості є в регіонах, на які український бізнес може не звертати достатньої уваги. Характерний приклад тому - Ліван, який з населенням близько 4,5 млн для багатьох бізнесменів не виглядає досить привабливим ринком.
Але це цілком перспективна країна завдяки кільком факторам. Перший з них - традиційні торговельні зв'язки з багатьма країнами Близького Сходу і Північної Африки. А разом це вже більше 100 млн осіб. Варто додати і сильну діаспору за межами Лівану (за різними оцінками, ліванців світі в три-чотири рази більше, ніж в самому Лівані). Ще один плюс - розвинена банківсько-фінансова система, яка вижила навіть у період тривалої громадянської війни.
Перераховане вище створює непогані перспективи для співпраці. Досить сказати, що за чотири останні роки експорт з України до Лівану виріс майже в два рази і наближається до $ 500 млн. Куплені товари йдуть транзитом до країн регіону, але для нашого бізнесу це нічого не змінює. Яка різниця, хто кінцевий споживач товарів і послуг?
Важливу роль у проникненні на потенційні ринки має відігравати їх глибоке вивчення. Наприклад, за допомогою таких інструментів, як виставки та торговельні місії, які дають живі контакти і допомагають зрозуміти регіон. Природно, попередній аналіз потенційних ринків збуту вимагає зусиль і витрат, але це інвестиції, які можуть повернутися з лишком.
Нічого не пропадає
Михайло Медко,
директор департаменту малого та середнього бізнесу Укргазбанку, про вигоди еко-кредитування
- Ми завжди готові підтримати і допомогти бізнесу, який займається не тільки виробництвом, а й переробкою відходів з їх подальшою реалізацією. Укргазбанк як ЕКО-банк №1 в Україні фінансує проекти з власним внутрішнім правилам. Одне з ключових умов отримання еко-фінансування - зниження витрат на енергоресурси і зменшення рівня шкідливих викидів в атмосферу. Також ми працюємо не тільки з фінансової складової, а й надаємо технічну допомогу. У нас є спеціальний відділ, в якому експерти аналізують проекти з технічної точки зору, з'ясовують, чи відповідає вимогам клієнта обладнання, для придбання якого хочуть взяти кредит, за яку кількість часу воно окупиться і скільки вдасться заощадити за рахунок модернізації виробництва.
У "Регіони-ойл" повністю замкнутий цикл виробництва: кругляк переробляється в дошку і брус, а відходи перетворюються в пелети. Крім того, завдяки виробництву пеллет підприємство забезпечує населення регіону альтернативним видом палива, до чого прагнуть держави, що підтримують захист навколишнього середовища і турботу про майбутнє. Також їх пилорама використовує мало електроенергії, не забруднює атмосферу і працює значно тихіше "колег по цеху".
"Ми завжди готові підтримати і допомогти бізнесу, який займається не тільки виробництвом, а й переробкою відходів з їх подальшою реалізацією"
У 2017 році компанія звернулася до нас за кредитом на купівлю спеціального обладнання - автоматичної пилорами останнього покоління для переробки кругляка великого діаметру. Відмовити підприємству ми не могли. Більш того, для таких компаній ми пропонуємо лояльні умови еко-кредитування. І, безумовно, нам приємно, що соціально відповідальний бізнес вибирає Укргазбанк.
Кредит оформили на п'ять років за програмою "Розвиток бізнесу підприємців сільської місцевості НУФ", під плаваючу процентну ставку. Подібну програму не міг запропонувати жоден банк, тим більше з такою низькою ставкою. До речі, плаваюча ставка додатково знизиться в 2019 році, що досить приємно.
На новій пилорамі працює лише одна людина, при цьому виробництво переробляє за зміну досить великий обсяг сировини. Для прикладу: такий же обсяг підприємство переробляє на інших верстатах за 2/3 робочої зміни, але там працює чотири співробітники. Це величезна економія людського ресурсу. Також завдяки новому обладнанню підприємству вдалося збільшити кількість виробленої продукції в два рази і значно зменшити споживання електроенергії.
Зекономлені кошти компанія направляє в тому числі і на погашення кредиту. "Регіони-ойл" вже висловили намір виплатити кредит за три роки, а не за п'ять років, як спочатку домовлялися. Цим і відрізняється традиційне кредитування від еко-кредитування. При класичному кредитуванні клієнт бере гроші у банку і вкладає їх в бізнес, який приносить прибуток. Після чого виплачує кредит за рахунок прибутку. При еко-кредитуванні клієнт також бере у нас гроші, але при цьому оплачує кредит не з доходу, а за рахунок економії ресурсів. У модернізації - вигода, це незмінне правило від Укргазбанку, якому ми навчаємо всіх наших клієнтів.
Яка різниця, хто кінцевий споживач товарів і послуг?