Венера - друга за рахунком планета Сонячної системи і одна з найближчих до Землі (після Марса). Незважаючи на те, що від нас до неї начебто рукою подати, досліджувати "сусідку" не так-то просто через нестандартні умов. Допомогти в вивченні поверхні Венери може, як не дивно, тамтешній вітер, який буде рухати ровери по планеті.
Небесний шлях Богині: Венера прагне до Сонця
Венеру традиційно вважають "гарячої" планетою, адже вона володіє атмосферою з вуглекислого газу і розпеченій поверхнею. Наші апарати не сідали на неї ось уже років тридцять. Перший відправлений туди з метою посадки радянський зонд "Венера-4" був знищений тиском, яке, як з'ясувалося, на два порядки відрізняється від земного. Таке в голову нікому з розробників не спадало: адже Венера куди менша за Землю! Тому манометр був розрахований лише на значення не вище 7,3 атмосфер.
Читайте також: Російські геологи вивчили Венеру
Сама міцна радянська апаратура при значеннях тиску в сотні атмосфер і температур +465 градусів за Цельсієм змогла витримати на поверхні Венери максимум пару годин. Щоб забезпечити роботу в таких умовах, необхідно колосальне охолодження. А забезпечити його може тільки потужне джерело енергії. Сонячне світло тут не врятує, так як на планеті низька освітленість (основна частина сонячних променів поглинається ще на висоті більше 60 кілометрів).
У 2006 році стартувала Місія Європейського космічного агентства Venus Express. Головним її завданням є вивчення атмосфери, плазмового оточення і поверхні планети. На автоматичної космічної станції встановлено сім видів приладів, створених фахівцями різних країн. Нова ін ограмма НАСА під назвою Innovative Advanced Concepts дозволить дослідити Венеру ні з висоти, а безпосередньо з поверхні. В рамках проекту передбачається будівництво планетохода Zephyr. Його електронна начинка буде працювати на особливо Теплотривкість елементній базі, при температурах до +500 за Цельсієм. При цьому активного охолодження не буде потрібно.
Як запевняють експерти НАСА, температура на поверхні Венери насправді не вище, ніж усередині працюючого реактивного двигуна, а вже існують датчики, які успішно функціонують в таких агрегатах.
Однак створення подібних приладів не вирішить проблему повністю. Так, на роботу електроніки на місці потужностей вистачить, але ж дослідним зондам треба ще й пересуватися по планеті! Оптимальний вихід, вважають фахівці НАСА - використання венеріанських вітрів! До речі, Zephyr ( "Зефір") по-грецьки означає саме "вітер" (якщо точніше - "західний вітер"). І, зрозуміло, майбутнього дітища НАСА таку назву дали не випадково ... Конструкцію на трьох колесах (для максимальної стійкості) передбачається оснастити вітрилом.
На перший погляд, концепція планетохода виглядає досить дивно: адже швидкість вітру на Венері складає всього 1 метр в секунду, або 3,6 кілометра на годину. Незважаючи на це, вітрильна конструкція представляється розробникам досить ефективною. Адже для того, щоб рухатися, вона повинна бути зовсім малих розмірів. Щільність венеріанського повітря становить всього 67 кілограмів на кубометр - це тільки в п'ятнадцять разів менше щільності води. Саме з цієї причини радянські зонди останнім часом спускалися на планету без парашутів - величезна щільність просто не давала їм впасти. Отже, для переміщення "Зефіру" по поверхні досить буде лише слабкого вітерцю.
Проектувальники планетохода планують, що він буде щодня здійснювати короткі "прогулянки" по поверхні по п'ятнадцять хвилин. Цього цілком вистачить, щоб зібрати необхідні дані.
Ідею парусного зонда НАСА зовсім не вважає нової: сухопутному транспорту, що використовує енергію вітру, вже кілька століть. Так, є відомості про те, що льодові буєра і їх лижні варіації застосовувалися ще за часів Петра I (а ескімоси використовували їх мало не з початку нашої ери).
Площа вітрила для пристрою буде дорівнює 12 квадратним метрам. Крім того, ровер оснастять живлять фотоелементами, які хоч і не будуть достатньо потужними для приведення зонда в рух, але принаймні підтримають в робочому стані бортову апаратуру, в тому числі засоби зв'язку. З якого матеріалу виготовлять фотоелементи, поки не повідомляється, але навряд чи мова йде про кремнієвих або галій-арсенідних сонячних батареях: вони просто не зможуть ефективно функціонувати в умовах Венери.
Незважаючи на те, що в порівнянні із земною або марсіанської поверхнею поверхню Венери виглядає досить плоскою, в даній конструкції передбачено розгортання вітрила для зворотного ходу шляхом маневрування. Таким чином, планетоход зможе обходити перешкоди, просто здавши назад і звернувши вбік.
Читайте також: Крижаний термінатор живе на Венері
Отже, залишається тільки сподіватися на те, що проект буде успішно здійснено, і ми нарешті зможемо дізнатися про Венеру більше.
Читайте найцікавіше в рубриці "Наука і техніка"